Халєд (Франція)

Без сумніву, Халєд  - найвідоміший  у світі співак в стилі рай. На місце події завжди сходиться велика кількість глядачів, коли цей чарівний чоловік проводить найбільш емоційний виступ, який ви навряд чи бачили до цього. Коли він починає співати свою відому Діді (Didi)  або Аїша (Aicha), йому не потрібно співати взагалі, бо глядачі зроблять це за нього! Його фанати – це найщиріші люди, які дійсно люблять його та поважають його творчість. Співак Халєд вже став певною мірою явищем у культурі, бо він не просто винахідливий, кмітливий, популярний у своєму стилі музики, він ще й допитливий, відкритий, лояльний, сексуальний. Він зробив революцію в арабській музиці, створивши новий стиль під назвою рай. Його вклад в арабську культуру, в культуру північної Африки та Європи неможливо переоцінити.

Халєд розпочав свою  кар’єру ще юнаком, у 70-ті роки. В той час відомою музикою у стилі андеґраунд став варані (wahrani) – стиль, що характеризується  звуками ударних інструментів та має солодкий присмак акордеону. Ця музика відповідала своїй ліриці та була різкою і складною для сприймання. Але вона змінювалася, і Халєд став частиною напрямку авангард, змінивши музики у стилі рай на завжди. Коли він переїхав до Пражу у 1985 році, він вже був зіркою серед алжирської молоді. Халєд створив світові хіти та продав мільйони дисків (та касет). N’ssi N’ssi, Sahra, Kenza … 1,2,3 soleil – ці альбоми мали шалений успіх у 90-х роках, а  такі пісні, як N’ssi N’ssi, Didi та Aicha, завоювали найвищі сходинки хіт-парадів у всьому світі.

Халєд багато подорожував Європою з турами, а нещодавно він також відвідав США та продемонстрував, що він є справжнім магнітом для аудиторії! Його  оркестр залишається незмінним протягом багатьох років, вдало супроводжує чарівний голос співака  і створює гармонію.

Нещодавно, як результат шаленого успіху альбому Я Раї, Халєд грав на сценах театрів, в концертних холах класичної музики! Всі його виступи відрізняються великою звуковою насиченістю.

Наразі Халєд вважається вісником вільного духу та мирного існування культур у світі!

Вартіна (Фінляндія)

Фінська Вартіна вирізняється тим, що саме фіни винайшли унікальний стиль музики, що базується на вокально-інструментальних особливостях, що поєднує традиційні фіно-угорські вокальні елементи з оригінальними композиціями та динамічним виступом. Три співачки та шість бек-вокалістів поступово виходять на перше місце у сучасній музиці, тому що їх музика – це поєднання давньої рунічної фінської поетики, особливої голосової співзвучності, традиційних сучасних акустичних інструментів, комплексних ритмів та мистецьких витівок!

На дисках та під час концерту, голоси співаків та їх унікальна співзвучність найбільше приваблюють публіку! Їх стиль – це їх власний унікальний стиль, який народився з творчої енергії Вартіни, але з глибоким корінням у традиції жіночого співу східних фіно-угорських племен, включаючи Карелію, Сету, Республіку Марі, Інгрію, Мордву та інші. Однією ключовою рисою цього стилю є абсолютно тонка співзвучність, настільки тонка, що іноді здається дивним  «європейським» вухам.

ОЛЕГ СКРИПКА (м.Київ)

Олег Скрипка – український рок-музикант, один із засновників культової глем-панкової групи “Воплі Відоплясова”, останніми роками виступає також із сольною програмою, що в ній химерно поєднуються традиційний фольклор і звичний панківський драйв. Окрім власних версій як популярних, так і практично незнаних українських народних пісень, Олег Скрипка виконує напрочуд різножанрові твори. Це і давні хіти “ВВ”, і французький шансон, і романс, і радянські шлягери.

До складу зібраного Олегом колективу увійшли представники Оркестру збройних сил України та фольклорних формацій. Стилістика цього музичного паноптикуму дозволяє слухачеві, залежно від власних смаків, апелювати з порівняннями до гуцульських весільних музик, роздовбаного оркестру Тома Вейтса чи цілком причесаного Горана Бреговича.

ANSELMO CREW (Угорщина)

Anselmo Crew успешно комбинирует традиционные музыкальные элементы различных частей света - Балкан, Латинской Америки, Анатолии, Африки - с типичными городскими жанрами, такими как хип-хоп, drum'n'bass, сальса, рэггей. Смесь этих компонентов рождает уникальный, спонтанный и неповторимый танцевальный ритм – Urban World Music Dance.

Все члены группы – отчаянные путешественники и каждый привносит в музыку музыкальный опыт, почерпнутый в странствиях. Команда Anselmo - собрание всех таких впечатлений. Движение физически присуще Anselmo: заводной танец начинается на сцене и быстро распространяется на аудиторию. Anselmo – очень сочный и вкусно звучащий музыкально-танцевальный коктейль.

КАРПАТІЯНS (м.Київ)

“Карпатіянs” - проект американського музиканта - гітариста і бандуриста Юрія Фединського. Юрко, українець американського походження, мешканець Нью Йорка, рік тому змінив місце проживання на Київ. Тут він встиг пограти у відомому фольк-роковому гурті “Гайдамаки”, а також створив кілька музичних фолк-проектів. В останньому, названому “Карпатіянs”, до нього приєдналися найкращі представники фольклорної сцени Києва - кобзар і лірник Тарас Компаніченко, скрипаль гурту “Древо” Сергій Охрімчук. Основою репертуару стали матеріали, зібрані під час фольклорних експедицій до різних куточків України, найперше - Карпат, де українська коренева музика збереглася найкраще. У виконанні гурту традиційні обрядові пісні і танцювальні мелодії отримали нове оригінальне звучання і сучасне аранжування. Стиль “Карпатіянs” – modern folk - дозволяє сміливе поєднання саунду традиційних старовинних інструментів (кобза, бандура, ліра, цимбали, скрипка) з сучасними електричними - гітарою і басом, а також барабанами. При цьому, за словами самих музикантів, вони уникають простого схрещування етніки з сучасними стилями, а інструментальні нововведення мають оживити фолк, додати йому свіжої крові.

SIAUDELA / СЯУДЯЛА (Польща)

Фольклорному ансамблю "SIAUDELA" центра культуры города Биржай - 9 лет. В репертуаре- песни, танцы, инструментальная музыка северовосточьного региона Литвы. Выступали на международных фольклорных фестивалях в Литве, Латвии и Польше. Наш ансамбль в основном выступает в крепости города Биржай на туристической программе " Дорога пива". На эту программу приезжают туристы ни только с Литвы, но и с других стран. Не давно выпустили компактную пластинку.

СОНЦЕКЛЬОШ

Гурту СОНЦЕКЛЬОШ 2 роки. На основі українського фольклору, зокрема, народного кітчу та різностильових європейсько-африканських міксів, як то реггей, фокстрот, танго, латина та джаз створили свій неповторний стиль – етно-кабаре.

Професіоналізм, нетривіальний, інтелігентний стьоб, естетствуючий підхід до музичного та текстового матеріалу згуртував талановитих музикантів колективу у складі:

Марія Кудрявцева, Олена Грозовська – вокал;

Костянтин Бушинський – гітара;

Кирило Мачинський – контрабас, бас;

Олексій Гмиря – барабани;

Сергій Топор – акордеон;

Флейта, труби, тромбон – запрошені музиканти.

KAPELA BRODOV / Капела Бродов (Польща)

Ми є шанувальниками етнічної польської музики, граємо разом з 1992 року. Наш репертуар - це світські та релігійні твори з початку створення Першої Речі Посполитої. Наші концерти пов’язані з календарними польськими святами і обрядами. Для того, щоб не втратити стародавніх пісень і ритмів, зберігаємо оригінальну манеру виконання, зокрема, це стосується музики релігійної і притаманному їй тематичному контексті. Проте пам’ятаємо, що музика збагачується індивідуальністю її виконавців. Вона не стільки цитує, скільки розповідає саму вікову історію.

ДЖАМ (Іран) 

Джам ("чаша Грааля" - фарсі). В суфійській традиції цей образ символізує "серце суфія" та світ існування, особливий містичний стан, виникаючий в момент слухання музики. Слухаючи давню музику персів, ми відкриваємо своє серце і розмовляємо з Богом. Коли Мохаммеда запитали “Про що Ви співаєте?”, він відповів: ”Співаю я про те, як я люблю кожного, хто мене зараз слухає”. Певна річ, що тексти його пісень різні: про прекрасну дівчину, волосся якої дорожче за шовк, про зажурене серце, про красу сонячного світла і зрадливого друга. Але з першим звуком, що опускається до мовчазної зали, виливається сильне і глибоке почуття Кохання. Воно передається слухачеві і взаємним діалогом звучить впродовж всього концерту. «Коли ми збираємося на репетицію, ми не відпрацьовуємо такти, не думаємо про музику. Ми домовляємося про те, що хочемо донести до глядача, та які почуття повинна пробуджувати та чи інша композиція». І глядач відповідає на це щирою подякою. Але ж для багатьох людей, вихованих у слов’янській культурі, музика Азії, почута вперше, раніше була чужою і незрозумілою: химерні звуки сетара і тамбура, особливий не європейський лад, незвичні ритми макама. Майже для кожного слухача концерт стає маленьким внутрішнім відкриттям, рідкісною можливістю на момент відчути силу внутрішнього світла і стан блаженного спокою та гармонії.

FANFARE-ORKESTRA / Фанфаре-оркестр (м. Київ)

Свіжостворенний київський ансамбль етнічної музики Fanfare-Orkestra повертає балканській музиці автентичність, втрачену під авторськими вишуканостями Горана Бреговича і потоками панка у No Smoking Orchestra Еміра Кустуриці. Fanfare у Румунії називають будь-який духовий оркестр. Він існує майже у кожному селищі. Тепер цей бренд використав київський ансамбль етнічної музики „Фанфаре-оркестр”.
Значну частину репертуару гурту складають румунські пісні а також пісні народів колишньої Югославії, болгар і албанців. Крім того, ансамбль стилізує під фольклор джазові стандарти і мелодії з популярних фільмів.

Чисельність колективу на виступі коливається від дев’яти до п’ятнадцяти осіб. Проте на сцені завжди присутні акордеоніст, скрипаль, барабанщик і духова секція - труби, тромбон, саксофон, валторна і туба. Суто акустичний склад, але драйву йому не займати – точнісінько як справжньому сільському оркестру. Хлопці й вигляд мають, як справжнісінькі провінціали. На одному - вицвілий капелюх, на другому – мішкуваті спортивні штани, третій – у фланелевій сорочці навипуск. Складається враження, що вони щойно зібрались на концерт з домашніх дворів, хто в чому був.
Більшість учасників Fanfare-Orkestra – професіонали. Хтось вчиться в консерваторії чи в училищі Глієра, хтось грає у духовому оркестрі. Можливо, на балканську орієнтацію нового проекту вплинуло те, що його ідеолог приїхав до Києва з Бессарабії.

ДахаБраха

Світ виникає з Хаосу. Музика постає з душі етносу. Етнос + хаос – сполучення двох першооснов, з яких виникає світ музики, у різноманітності ритмів і пізнаваності рідних мелодій – світ музики несподіваної, очікуваної і нової..

„ДахаБраха” – назва оригінальна, тобто чудернацька і автентична водночас. Давати і брати – із староукраїнської. З „давати” ніби зрозуміло. Давати музику, радість, свято, весь спектр емоцій, почувань і думок, що несе у собі жива музика і спів. Енергія для співу береться з енергії рідної культури, але також і з інших культур – на перехресті.

До складу групи входять: Ніна Гаренецька, Ірина Коваленко, Олександра Гарбузова,

Олена Цибульська, Марко Галаневич.

Інструментальний ряд „ДахаБрахи” – індійські табла, буддійський гонг, віолончель, маракаси, російські трещотки...

Владислав Троїцький вважає, що привнесення в українську народну пісню обертонів іншої музичної культури, а також інших жанрів, наприклад – неокласики, дозволяє розгерметизувати потенцію українського мелосу, відкрити його не тільки на світ, але насамперед – для себе, для сучасної свідомості.

ФОЛЬКЛОР 

ДРЕВО (м. Київ)

Ансамбль дослідників і виконавців української народної музики, піонер фольклорного руху в Україні (групу засновано у 1979 р.). Керівник ансамблю – етномузиколог Є.Єфремов. Від початку діяльності учасники “Древа” поставили за мету глибоко вивчити й правдиво представити сучасним городянам давню традиційну музику, котра ще збереглася у надрах сільської культури. Основною науковою і репертуарною базою ансамблю є активна експедиційна робота його учасників. Ансамбль є неодноразовим учасником міжнародних проектів – фольклорних фестивалів і концертів у Бельгії, Грузії, Латвії, Литві, Польщі, Росії, Франції. Учасники “Древа” проводять майстер-класи українського фольклорного співу у країнах Європи.

ГУРТОПРАВЦІ (м. Київ)

Гуртоправці - мистецький проект етномузиколога і етноспівачки Ірини Клименко. У 2002 році вона запросила до спільного музикування молодь, небайдужу до відродження і реконструкції автентичної сільської музики. Свіжий для фольклористичних груп "селянської орієнтації" струмінь світської шляхетської культури XVII-XIX ст. вніс Тарас Компаніченко (співпрацював з Гуртоправцями протягом 2003-2006 рр.), збудувавши місточок до європейських побутових музичних традицій.

Проект відкритий і для досвідчених співаків, і для зовсім молодих, захоплених першими спробами неаранжованого народного співу. Головне, щоб кожен знаходив у старовинних піснях співзвучні йому емоції.

Репертуар знаходимо найбільше у власних поїздках українськими селами, доповнюючи його записами з музичних архівів Києва, Львова та Сум. Улюблені терени - Прип'ятське Полісся, Переяславщина, Сіверщина, Слобідщина.

Перейнявши від старих поліщуків, волинян, полтавчан, слобожан їхній репертуар, ми намагалися щонайточніше передати почуте. Нас стимулює розуміння того, що згасаюча практика етнічного музикування може перерватися, і "автентичний спів" академічних музикантів стає єдиним засобом континуації вікових традицій.

Гуртоправці виступали на фестивалях у Латвії (2003), Швейцарії (Базель 2004), Литві (2005), Естонії (2005) і, звичайно ж, в Україні (Органум-2003, Київська Русь-2004, 2005, Країна Мрій-2004, 2005, 2006), кількома аудіопроектами, в яких виступили ініціаторами ("Зберімося, Роде...", "Ой, Давно-Давно...", "Там Стояли Гуртоправці..."), обрядово-містичним дійством "Галина і Василь або Пісенний життєпис Адама і Єви", яке з 2005 року йде на камерних театральних сценах Києва.

У 2005-2006 рр. відреставрували з давніх описів і провели кілька обрядово-розважальних вечорниць циклу «Країна Мрій» (Масні вечорниці, Купальські ігри, Гаївки)
Восени 2006 за всіма традиційними канонами відгуляли українське весілля, оскільки двоє з молодих Гуртоправців надумалися побратися. Сподіваємося, що найближчим часом такий весільний сценарій знайде послідовників в Україні, адже документальний фільм про цю подію «Просили батько, просили мати…» планується до показу на телеканалі 1+1.

СЕРПАНОК (м. Суми)

Фольклорний гурт "Серпанок" створено при Сумському музичному училищі у 1996р. Керівник колективу Олена Гончаренко, ще в роки навчання у Київській консерваторії перейнявшись ідеєю відтворення автентичної співочої традиції від гурту "Древо", зініціювала формування молодіжного фольклористичного середовища в м. Суми, центром якого став "Серпанок". Нині до складу групи входять студенти і випускники Сумського педагогічного університету, Сумського училища мистецтв і культури, Національної музичної академії та Київського університету культури і мистецтв, учні гімназії №1 м. Суми. Учасники гурту займаються дослідженням сільської пісенної культури різних регіонів Сумщини – Сіверщини/Наддеснянського Полісся, Посейм'я, Слобідщини, російських поселень (зокрема традиції горюнів). Відтворюючи місцевий репертуар колектив прагне зберегти своєрідність діалектних співочих стилів.

ДИКЕ ПОЛЕ (м. Кіровоград)

Неформальне фольклористичне об’єднання, яке продовжує творчу біографію відомого гурту «Гілка».

«Диким Полем» на картах ХVII ст. називалися землі сучасної Кіровоградщини між Дніпром і Синюхою.

Співзасновниками проекту є етномузикологи Наталя й Олександр Терещенки та художник Юрій Гончаренко.

Сфери нашої діяльності: науково-дослідницька, мистецька, педагогічна, громадська (експедиційна робота, лабораторне студіювання здобутих матеріалів, радіо- і телепередачі, лекції, концерти, творчі зустрічі).

Дике Поле – вокальний ансамбль, що спеціалізується на виконанні довгих ліричних пісень Передстепового Правобережжя.

Наше творче кредо: неприпустимість жодних обробок, «покращень» фольклорного першоджерела задля досягнення зовнішніх сценічних ефектів, збереження неповторного колориту місцевої традиції, не механічне її копіювання, а органічне живе засвоєння, своєрідна спроба її наслідувати.

БУТТЯ (м. Київ)

Ансамбль традиційної музики “Буття” створений у 2000 р. Назва ансамблю походить від першого слова в ряду синонімів: буття, існування, матерія, природа, що на противагу небуттю є символом життя. Власне, ансамбль дає нове життя сільській культурі, що має тенденцію до занепаду та виродження. Виконувані твори записані членами ансамблю у фольклорних експедиціях. Основою репертуару є традиційні весільні награвання, супровід до танців, ліричні пісні, колядки й щедрівки. Твори виконуються в тому звучанні, що записані. Ми намагаємося мислити як народні музики. Збереження і продовження гри на музичних інструментах і співу “автентичного” напрямку в умовах сучасного міста – мета сім'ї Бутів та інших учасників ансамблю.

ВОЛОДАР (м. Київ)

Київський гурт автентичного співу, що виконує обрядові та ліричні пісні Прип'ятського Полісся. Фольклорний ансамбль “Володар” утворився у 1993 році в межах течії “автентичного співу”, започаткованої київським фольклорним гуртом “Древо”. В складі фольклорного ансамблю “Володар” – студенти і випускники Національної музичної академії України, Київського Національного університету культури і мистецтв. Ансамбль виконує традиційну вокальну музику північно-українських земель – Прип’ятського Полісся, Берестейщини, Підляшшя, та зі Східного Поділля. Збір матеріалу в цих теренах відбувався у 1978-2000 рр. Головними для прип’ятських поліщуків є пісні, пов’язані з віхами землеробського календаря: колядки, щедрівки, Проводи зими, весняні заклички і хороводи, купальські, обжинкові... “Володар” у своєму репертуарі опирається саме на такі мелодії, виконуючи їх у відповідні пори року разом з ритуалами, забавами. У традиційній музиці молодих співаків захоплює магія колективного співу – унісонне злиття яскравих голосних тембрів справляє містичне враження як на самих виконавців, так і на їхніх слухачів. Принцип “Володар” – відтворювати те, що записано у власних етнографічних експедиціях. Учасники ансамблю працюють з останнім поколінням носіїв етнічної музики, котре ще пам’ятає, за яких обставин та яким чином виконувались найдавніші ритуальні мелодії давньоукраїнських свят. Ранньотрадиційна музика в автентичному виконанні завершує довгу епоху свого існування. Ми ще маємо можливість спостерігати свою традиційну музичну культуру в “живому звучанні”.

НАДОБРИДЕНЬ (м. Київ)

Назва колективу "Надобридень" не лише символізує початок вторинного, науково-реконструктивного руху на Україні, але й гідно репрезентує інструментально-гуртовий репертуар усіх регіональних традицій України. Засновані в 1992 р. Музику "Надобридня" мали щасливу нагоду слухати і що, головне, потанцювати під неї на концертах та фестивалях України, Польщі, Німеччини. Вам це задоволення забеспечить: Михайло Хай, Сергій Охрімчук, Ганна Охрімчук, Олекса Кабанов.

АВТЕНТИКА 

ЛУКИНІ РОСИ (м. Київ)

Лукині Роси – гурт автентичного співу, існує з 2001 року, творчій керівник Олена Бабієнко. Репертуар ансамблю складають обрядові, ліричні та жартівливі пісні з Київщини та Сумщини, записані учасниками гурту власноруч у чисельних експедиціях. Пісні виконуються зі збереженням мовно-діалектичних особливостей та в притаманній місцевій звуковій манері. Метою учасників гурту стало точне дослідження обрядів і музичного матеріалу територій Київської та Сумської областей та популяризація сільської музики серед міської молоді.

Гурт «Лукині Роси» своїм співом намагається точно відтворювати нашу минувшину, але й не цурається сучасних напрямків. Як творчі особистості дівчата намагаються ще й поєднувати старовинний традиційний спів з сучасними ритмами, зокрема учасниці гурту співають у колективах «Володар» (гурт автентичного співу), «Гуртоправці» (гурт автентичного співу), «ДримбаДаДзига» (український фольклор-фанк-рок), «Red Cardell» (Бретань-фольк-рок та український фольклор) та беруть участь у різних експериментальних проекціях.

КОБЗАРСЬКА ТРАДИЦІЯ 

ТАРАС КОМПАНІЧЕНКО(м. Київ) кобза, ліра, бандура

Тарас Компаніченко - кобзар, бандурист та лірник. Виконує та реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар в супроводі кобзи О.Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри. Значну частину репертуару становлять епічні твори - думи, так звані "запорозькі пісні", козацькі псальми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Витворені в ХІІІ -ХVІІ ст. пам'ятки музики та літератури, дожили віку, часом в фольклоризованому вигляді, в усній традиції (часом вони збереглись в рукописнім чи друкованому збірниках), та дідівські пісні. Окрім сліпецького, старцівського чи дідівського репертуару, він виконує пам'ятки старовинної музики та літератури Руси-України ХV-ХVІІІ ст. Твори на слова поетів ХVІ-ХVІІІ ст. Д.Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т.Прокоповича, Г.Сковороди та ін.

ЯРЕМА-ВАДИМ ШЕВЧУК (м. Київ) ліра, бандура

За фахом художник-реставратор. Закінчив Українську академію мистецтв. З 1989 почав штудіювати виконання на традиційних українських інструментах як то колісна ліра та старосвітська бандура у цех майстра Миколи Будника. Окрім зазначених інструментів грає на французькій бароковій лірі кінця 18 століття, волинці (дуда), корнемузах і блокфлейтах. В репертуарі кобзарсько-лірницькі твори 16-18 століття, українська та західноєвропейська інструментальна музика від раннього Середньовіччя до пізнього Бароко. Учасник ансамблю давньої музики Костянтина Чечені.

ЕДУАРД ДРАЧ (м. Київ) кобза

Кобзарництвом захопився ще в кінці 80-х років. Почалося все у 88 році зі знайомства з Миколою Будником. Пізніше Едуард знайомиться з іншими братчиками кобзарського цеху та стає їхнім членом. А своєрідне благословення і освячення він отримав кілька років тому, коли літо кобзарював у Видубецькому монастирі. Едуард Драч є поліінструменталістом, який окрім гітари грає ще й на фортепіано, скрипці, вересаївській кобзі та криловидних гуслях, грає музику різну: від джазу, блюзу, рок-н-ролу та власних композицій-стилізацій до автентичної інструментальної традиції Черкащини та творів з репертуару кобзаря Остапа Вересая.

ТАРАС СИЛЕНКО (м. Київ) старосвітська бандура

СВЯТОСЛАВ СИЛЕНКО (м. Київ) старосвітська бандура

ЮРКО ФЕДИНСЬКИЙ (м. Київ) старосвітська бандура

ОБРЯДОВА (ТЕАТРАЛЬНА) 

Містично-обрядове дійство „АДАМ і ЄВА”пісенний життєпис у локальних діалектах виставу у 2-х діях і 4-х епізодах представить гурт народної музики ГУРТОПРАВЦІ (керівник Ірина Клименко)

Пропоноване на Вашу увагу пісенно-обрядове дійство лише умовно називається виставою. Йдеться радше про спробу сучасного мистецького міфотворення, про актуалізацію архаїчних народних уявлень про побудову світу. Це погляд на архетипи Чоловіка та Жінки, що збереглися в українській свідомості ще з дохристиянських часів, закарбовані у селянських піснях, легендах, звичаях та обрядах.
„Гуртоправці” підготували цей проект спеціально до фестивалю України, який відбувався восени минулого року у Швейцарії. За структурою – це вельми пластичне дійство, яке не потребує вивіреного “акторського” складу чи суто театральної режисури. В його основі – вибудований в сюжетну лінію пісенний та обрядовий матеріал, який стосується найважливіших моментів у житті українських Адама і Єви (Василя та Галини), невіддільних від життя громади, роду. Чотири епізоди “вистави” оповідають про повний життєвий цикл Чоловіка і Жінки, їхнє призначення і можливі буттєві шляхи.
Спершу йдеться про з’яву героїв унаслідок поєднання плідної сили землі та міфічного предка роду (виконуються відповідні пісні та обряди жнивних ритуалів).
Подальші епізоди проведуть героїв від заручення до весілля. Цей шлях виплетений з різних історій: про нещасливе кохання, про смерть у бою, про небезпеки, які чигають на людську душу унаслідок зіткнень з метафізичними силами. У багатьох виконуваних піснях сформульовано парадигму особистого вибору для Чоловіка й Жінки, коли вони можуть обрати для себе інше призначення, спіткати іншу долю. Себто, щоб дійти до закладеного у родовому звичаї ідеалу взаємин – весільного обряду, – герої мають здолати сумніви і перейти спокуси. Їм належть з’ясувати свої стосунки з Богом і світом, набути сили і мудрості.

Таке народне прочитання біблійної історії резонує с сучасним усвідомленням світобудови бодріярівського штибу, насамперед – з ідеєю символічного обміну внутрішніх тенденцій, що забезпечує людині повноту і справжність буття. В умовах міста, з його повсякчасною пропозицією перетворитися на симулякр і вдовольнитися фальшивими символами та цінностями, нагадування Гуртоправців про архаїчний триб життя української громади, з його простим тлумаченням щастя – того щастя, яке постає у відповідності інтересів кожного індивідуума та всього роду, – є почасти викликом пластмасовій псевдокультурі, почасти елементарним просвітництвом для тих глядачів, у чиїй свідомості немає ані християнізованих кантів 18 сторіччя, ані текстів Бодріяра.

Купальський обряд, ВОЛОДАР ( м.Київ)

Ансамбль „Володар” (керівник Маргарита Скаженик) відтворить на фестивалі „Країна мрій” купальський обряд, який донедавна побутував у селах Бориспільського та Кагарлицького р-ну Київської обл. Центральним персонажем місцевого купальського дійства є „Головатий Іван” - ритуальна лялька з ознаками чоловічої статі. Її виготовляли з овочей, прикрашали квітами та травою. За голову слугувала велика капустина. По закінченню гулянь „Головатого Івана” топили у Дніпрі, що повинно було викликати дощ, а отже і добрий врожай. Обряд супроводжувався ритуальними купальськими наспівами та жартівливими піснями.

Прес-служба Першого Національного
за матеріалами http://www.krainamriy.com