Тамара Щербатюк
“Надвечір’я” подарувало друзів – глядачів!
Моя біографія? Велика, бо багато вже на світі прожито, хоча лише “глянула у вікно – роки пролетіли...” Вона й коротка – київська школярка, студентка, а потім у трудовій книжці фактично два місця роботи: Київське телебачення (тепер – Перший Національний) і ф-т журналістики (тепер – Інститут журналістики) Київського університету ім. Т. Шевченка.
Все пов’язане з телебаченням: незабутні 60–ті роки, коли журналісти (і я серед них) почали з’являтися на екрані лише у прямому ефірі (відеозапису ще не було). Потім я студентам викладала телевізійну журналістику і одночасно захищала дисертацію. Та прийшов час, і не просто захотіла, а закортіло у прямий ефір. У 1988 році започаткувала програму “Надвечір’я” – єдину у телевізійному просторі України для людей старшого віку.
“Надвечір’я” подарувало друзів – глядачів; сповідую на екрані – спілкування на радість .
Нагороди? Звичайно, є і чи не найдорожча – “орден Княгині Ольги”.
Та, певно, найголовнішою нагородою є те, що моє “Надвечір’я” зійшло з екрану; і з ініціативи телеглядачів створено понад 80 гуртів, хорів, клубів “Надвечір’я” в різних містах і селах України.
Чи є мрії? Мріяти не люблю. І все ж – відзначити 20–річчя “Надвечір’я”. Залишилось до ювілею 1,5 роки.
КоментаріМарія Мудренко
Тамаро Володимирівно, приміть мої щирі співчуття...Вадима Львовича завжди згадую з усміхненим серцем. Вічна йому пам"ять. Тисячі виплеканих ним студентів довіку пам"ятатимуть Великого Педагога та мудру людину.
<br>Вам здоров"я та мільйони вдячних глядачів!
Олена
Тамаро Володимирівно, ми Вас дуже любимо...Приміть наші щирі співчуття. Втрата Вадима Львовича- це трагедія для всієї Країни та Ваша особиста трагедія. Великому Педагогу, Великому Режисеру та прекрасній Людині- ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ. Ваші студенти.
Марина Володимирівна
Із задоволенням дивлюся кожний випуск Вашої програми. Дякую, пані Тамаро, що реалізували такий проект для літніх людей - нам він просто необхідний як "бальзам на душу".