Написати свою історію

Написати свою історію

19 травня 2017

Білі плями, міфи й маніпуляції – ось чим багата українська історія. Ледь не щодня історики відкопують в архівах факти, які кардинально змінюють уявлення про минуле, формуючи тим самим майбутнє.

Ревізію та переосмислення української історії за розсекреченими архівами проводитимуть відомі історики, експерти та очевидці подій у другому сезоні проекту "Розсекречена історія". Показуватиме його UA:Перший вже з цієї суботи, 20 травня, о 21:30. Вестиме проект історик за фахом Олександр Зінченко. Гості говоритимуть про колись заборонене, спростовуватимуть міфи, фіксуватимуть історію, що ґрунтується на відкритих фактах.

А про те, як Чорнобильська катастрофа стала підґрунтям сучасної України, якою метою можна виправдати вбивство семи тисяч людей, і чому кожен повинен тренувати критичне мислення – Олександр Зінченко розповів у інтерв’ю.

Олександре, почнемо з головного. Що розсекречуватимете у другому сезоні?

Як на мене, найцікавіші теми, про які ми, на наше переконання, знаємо абсолютно все. От, наприклад, Чорнобиль. За понад 30 років після трагедії ми, здавалося, знаємо все. Але коли потрапляєш до архіву СБУ й бачиш навіть не сотні, а тисячі документів, які тривалий час були засекречені й донині переважно істориками не прочитані, то стає зрозуміло що в таких паперах можна знайти безліч несподіваних речей. У передісторії Чорнобильської катастрофи мене особисто приголомшив факт, що майже щотижня КДБ (Комітет державної безпеки – ред.) інформував партійне керівництво Української РСР про величезну кількість зловживань і позаштатних ситуацій, які рано чи пізно мали спричинити катастрофу. Тобто в КДБ знали, що Чорнобильська АЕС – це не просто наднебезпечний об’єкт, а що все будівництво, починаючи від процесу закладення, шлях до катастрофи.

Але саме завдяки цій трагедії народилася сучасна Україна. Коли Чорнобиль вибухнув, українські комуністи побачили, що "центр" не надто зацікавлений в їхній персональній безпеці, й це поступово почало народжувати суто український комунізм. Саме тоді, я думаю, і виникла проблема самовизначення у багатьох українських комуністів: ким вони є – українцями чи комуністами? І в момент Чорнобильської катастрофи їм довелося обирати між першим і другим.

А що, крім документів СБУ, ви ще використовуєте для пошуку таких от несподіваних тем?

Ми почали працювати з архівом, який тепер називається Центральний державний архів громадських об’єднань України. А колись це був архів Центрального комітету комуністичної партії України. Там зберігаються фантастичні матеріали, мало з яких опубліковані. Одна з тих історій, яку ми показуватимемо в другому сезоні програми – про те, як складно вибирати між моральними цінностями і прагматичною необхідністю. Про цю моральну дилему йтиметься у контексті Корюківської трагедії. Ми знаємо, що на початку весни 1943 року нацисти знищили невеличке містечко Корюківка зі сімома тисячами мешканців. Якщо порівнювати цю подію з іншими подібними, то це найбільша каральна акція нацистів під час Другої світової війни, принаймні на той момент, коли вона відбулася. По суті, цю жахливу історію спровокували радянські партизани. І ми намагаємося зрозуміти: як сталося, що люди усвідомлювали – будь-який напад на гарнізон окупанта викличе каральну акцію з жахливими наслідками – однаково це зробили. Ми ледь не перші публічно розповідаємо про деталі Корюківської трагедії і намагаємося зрозуміти, як люди, знаючи, що наражають містечко на небезпеку, все одно спровокували каральну акцію.

Чи багато білих плям і міфів вдалося виявити під час роботи із засекреченими документами?

Знаєте, в чому, власне, проблема історії Другої світової війни і пам’яті про ті події? Там величезна кількість табу, історичних міфів та маніпуляцій, які залишилися від радянських часів. Ми знаємо, що деяких подій ніколи не було, але за радянської влади про них говорили. Наприклад, 28 панфілівців – це один із найбільш відомих міфів війни. Якщо говорити про Другу світову, то ми її недозрозуміли. Український вимір цієї війни ми ще не прочитали до кінця. І якраз у другому сезоні "Розсекреченої історії" кілька разів повертатимемося до теми міфів цього періоду історії. В тому числі й в історії з Корюківкою, де ми хочемо зрозуміти моральну дилему тих людей: вчинити згідно із мораллю, але не досягти поставленої мети, або досягти своєї мети, але наразити на смертельну небезпеку людей. В цій історії є величезна кількість детективних моментів, про які ми говоритимемо. Розвінчуватимемо й міфи, які виникли за часів Другої світової війни і після неї. Мені видається, що це одна з тих домашніх робіт, яку українці мають виконати, аби зрозуміти, що насправді відбувалося, й оминути пастки, які розставляє російська пропаганда.

Переконайте українців, що вони мають знати свою історію.

Старше покоління закликає нас не переписувати історію. І мені одразу хочеться запитати: "А ви впевнені, що ця історія написана?" Якщо ми маємо мільйони документів, донині непрочитаних істориками, тобто є таємницями? Як не переписувати історичні праці, якщо вони ґрунтувалися не на всій повноті історичних фактів, а лише на невеликій частині інформації, та ще й часто зманіпульованій? Тож ми просто зобов’язані переписувати історію, щоб вичистити зі старих підручників маніпуляції, фальсифікації, табу – все, про що раніше не можна було говорити. Для кожного покоління важливо переписувати історію для себе, переосмислювати її, намагатися зрозуміти.

У нас до історії дуже часто ставилися як до певної релігії – якщо так написано, то це канон, який не можна жодним чином порушувати. Але постійно з’являється величезна кількість нових фактів та документів, і ми змушені переглядати минуле. Багатьом радянським і пострадянським поколінням не вистачає критичного мислення. Вони не ставлять собі питання: "А може щось не так, як нам колись казали? Може треба передивитися ті чи інші факти, щоб зрозуміти природу речей, і збагнути, в який спосіб ці факти укладаються в причинно-наслідкові зв’язки"? Адже лише після того, як ми розкриємо таємниці минулого, зможемо розібратися і зрозуміти, що відбувається зараз.

Автор: Ганна Соловйова
Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: