:
Владислав Гераскевич:

Владислав Гераскевич: "На трасі їду в шоломі, а без нього поки що на вулиці не впізнають"

22 лютого 2018

Після повернення з Республіки Корея, де проходять Зимові Олімпійські ігри–2018, у прес-центр Офіційної фан-зони Ігор в приміщенні Суспільного завітав перший за всю історію український скелетоніст-олімпієць Владислав Гераскевич. Спортсмен поділився враженнями від участі у Олімпійських іграх і сподіваннями на своє майбутнє у молодому для України спорті.

Ви повернулися в Україну зіркою нашої збірної. На вулиці вже пізнають? Автографи беруть?

Я їду на трасі в шоломі, а без нього поки що на вулиці не впізнають. А якщо серйозно, то зіркою себе не відчуваю. У мене дуже щільний графік тренувань, тому банально немає не це часу.

Розкажіть більше про рівень підготовки організаторів до Зимових Олімпійських ігор? Цікаво все – від траси до їдальні.

Вражень насправді дуже багато. Я надзвичайно радий, що зумів потрапити на ці Олімпійські ігри, для мене це дебютний досвід, адже до цього я брав участь лише у юнацьких Іграх. Дуже сподобалась масштабність змагань та атмосфера. Невеличкі недоліки були в житлових умовах, трохи не вистачало снігу на вулиці, але, в цілому, перебувати там було комфортно. Було тепло, годували добре, а це – найголовніше.

Чи була підтримка держави на достатньому рівні? Чи вистачало фінансування на усі ваші потреби на час Олімпійських ігор?

Щодо фінансування скелетону в цілому, то цей вид спорту в Україні офіційно визнаний лише з 2015 року і на початку спонсори та меценати не дуже охоче йшли нам назустріч. Цього ж сезону (можливо через те, що він олімпійський) на нас звернуло увагу Міністерство молоді та спорту і забезпечило практично все фінансування на переїзд, проживання і закупівлю обладнання.

Розкажіть, будь ласка, про свої тренування. Де практикуєтесь? Чи є в Україні якісь спеціальні бази для скелетону?

В Україні умов для тренувань немає в принципі. Насправді робити у нас повноцінну трасу недоцільно, адже це дуже дорого, як на етапі створення, так і в обслуговуванні. Хоча було б дуже добре створити у нас стартову естакаду. Це допомогло б, як особисто мені, так і розвитку українського скелетону в цілому. Наразі ж, ми тренуємося у Латвії. Це найближча для нас траса, і там ми отримуємо всебічну підтримку від наших колег.

На своїх перших Олімпійських іграх Ви показали дуже пристойний результат, посівши залікову 12-у сходинку. Чи є у Вас якийсь секрет успіху?

Насправді все просто: я повністю віддаю себе спорту і намагаюся щодня покращувати свій власний результат. Крім того не можна не відмітити підтримку та допомогу збірної Латвії, що є, безумовно, командою світового масштабу у скелетоні. Ну і, можливо, трохи таланту.

Що змотивувало вас займатися саме скелетоном?

Мені просто дуже подобається займатися цим видом спорту, власне, в цьому і є моя головна мотивація. Я прекрасно відчуваю себе на треку, завжди хочу рухатися лише вперед і з часом покращувати свої результати.

Розкажіть про Ваш перехід з інших видів спорту (боротьба, бокс, стронгмен) у скелетон.

Починав свою спортивну кар’єру я з боксу, займався ним приблизно 5 років, потім перейшов у бойове самбо та, навіть, деякий час практикувався у танцях. Насправді це все дуже допомогло мені у скелетоні, адже я почав краще відчувати своє власне тіло та розвинув відчуття ритму, а це одні з найголовніших факторів успіху у цьому виді спорту. Чому вибрав скелетон? На 100% сказати не можу, просто відчув, що це моє.

Чи відчувалася підтримка вболівальників з України?

Відчувалася настільки сильно, що навіть інколи заважала. Насправді між нами та Кореєю сім часових поясів, тому дуже часто повідомлення від друзів та вболівальників приходили вночі. Приховувати не буду, це дуже приємно та неймовірно мотивує, але інколи банально заважало спати. Хоча скаржитися не буду, мені було дуже приємно і я дуже вдячний за увагу та підтримку.

Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: