Через недосконалу систему перевірки донорів, українцям із кров’ю переливають і небезпечні хвороби: вірусні гепатити, герпеси та навіть ВІЛ-інфекцію.

Лікарі допомагають хворим в обхід закону. Міністерство нарікає на нестачу коштів, і родичі інфікованих змушені шукати гроші самотужки.

Ця жінка врятувала свого сина від раку. Але з клініки дитина повернулася з новим діагнозом – гепатит В. Вірус перелили з кров‘ю – впевнена вона, адже до лікарні його не було. Тепер хлопчик лікує печінку – гепатит може викликати цироз або знову рак.

Ірина Хмельницька – мати інфікованої дитини:
"Не було часу іноді викликати своїх донорів і брали кров на станції переливання. Коли, як, від кого підцепився цей гепатит? Але восени, коли ми закінчували хіміотерапію, виявилося, що є гепатит."

Таких випадків в онкологічному відділення багато – каже Ірина. Серед тих, хто лежав з її сином, мало хто НЕ підхопив який-небудь із гепатитів. Скільки інфікованих – сказати не можуть навіть у МОЗ. Офіційної статистики не називають. Як і винних.

Микола Проданчук – заступник Міністра охорони здоров’я України, головний санітарний лікар:
"МОЗ не може відповідати за те, що в конкретному якомусь випадку щось сталося. МОЗ повинно зробити від себе все залежне, щоб цього не було. Але це не можна зробити безкоштовно. "

Що треба зробити - знає лікар-трансфузіолог Лариса Вахненко. Насамперед – припинити платити за донорство. Тоді на здачі крові не зароблятимуть бомжі і наркомани.

Лариса Вахненко – завідувач відділення зберігання крові інституту ім. Шалімова:
"Треба заохочувати безплатне, добровільне донорство. Ось в чому проблема. В нас на жаль донорство платне і тому дуже великий контингент небезпечних донорів. Тобто люди приходять заробити гроші."

У державних поліклініках донорську кров перевіряють тест-системи українського виробника. Часто вони дають хибні результати. Більш досконалі іноземні на вітчизняний ринок не пускають. Вони є лише у платних лабораторіях.

Олена Квасній – журналіст:
"Із такого ось стерильного контейнера лікарі набирають кров у пробірку і дають родичам хворого, щоб ті перевірили її в платній лабораторії. І ось так з кров»ю вони ходять вулицями, їздять у транспорті – майже так само, з тією лиш різницею, що в мене тут не кров, а кольорова рідина."

Це порушення інструкцій зберігання крові, але лікарі йдуть на це, щоб допомогти хворим. Говорити про таке не хочуть. На відміну від колег, які потім лікують інфікованих. Серед пацієнтів Ігоря Анастасія – багато хворих на вірусні гепатити. 20 % з них – отримали хворобу від донора.

Ігор Анастасій – лікар-інфекціоніст:
"Людина хворіє, але ніхто про це не знає, антитіла ще не виробились. Тобто якщо така людина здасть кров і в неї буде вірус, а антитіл не буде, то наша вітчизняна система переливання крові не зможе виявити такого пацієнта."

Гепатит С – найбільша проблема інфекціоністів – каже Анастасій. Через 10 років у світі хворих на нього буде більше, ніж ВІЛ-інфікованих. Фахівці припускають: в Україні цифра ще більша, адже держава не обстежує і не лікує хронічні гепатити. Хоч побороти недугу можна. Щоправда хворому доведеться знайти від 5 до 20 тисяч доларів.

Олена Квасній Перший Національний