http://www.1tv.com.ua/i/mp3/Nazar+.mp3

Про це мріє 14-річний Назар Слюсарчук із Заліщиків, що на Тернопільщині, який став пере­можцем відбірного туру Всеукраїнського дитячого пісенного конкурсу «Євробачення-2006». У грудні юний співак вперше представлятиме Україну в Бухаресті (Румунія), куди приїдуть діти з 15 країн світу. Як же досягти успіху й уникнути «зіркової хвороби»?

— Назарчику, як Ти ставишся до свого успіху?

— Спокійно. Поводжуся з усіма, як звичайна дитина. Не зазнаюсь, у мене цього немає і, думаю, надалі не буде.

— Ти з семи років береш участь у конкурсах, концертах. А як по­чуваєш себе на сцені?

— Звичайно, коли я стою за кулісами перед виступом, то переживаю, бо люблю, щоб у мене все було на високому рівні. Але коли виходжу на сцену, роблю тільки перший крок, хвилювання зникає, і я просто починаю працювати. Бо хочу, щоб людям сподобалось моє виконання, щоб вони зрозуміли, про що я співаю.

—А як успіхи у школі? Очевидно, нелегко поєднувати творчість із навчанням?

— Взагалі я вчуся добре, хоча і не відмінно. Деколи, звичайно, не все встигаю. Можливо, якби не їздив так багато, то був би відмінником. Але я думаю, що і так у мене все нормально.

— Чи є у Тебе справжні друзі?

— У мене є один вірний друг Володя, мій однокласник Я дуже ціную нашу дружбу, бо йому можна довірити будь-яку таємницю, і він нікому не розкаже. Володя дивився мій виступ по телевізору, і коли я переміг, він одразу перший зателефонував і привітав мене.

— А як Твої однокласники поставилися до твоєї перемоги?

— Вони були дуже раді за мене. Коли ми приїхали додому, однокласники прийшли зустрічати нас із кольоровими кульками та квітами.

— То Ти зараз уже збираєшся до Бухареста... А бував раніше за кордоном?

— Так, я був за кордоном у Латвії, де живуть наші родичі. Цікаво, що там, можна сказати, напророкували мою перемогу. Коли я співав для свого дядька на його дні народженні, хтось із гостей раптом зауважив, що, мовляв, от кому треба їхати на «Євробачення». Я тоді навіть гадки ні про що таке не мав. І от сталось якесь диво.

— Ти мрієш заспівати разом із своєю улюбленою виконавицею Тіною Кароль. А хто ще зі Співаків Тобі подобається?

— Мені ще подобається Ані Ло-рак, Олександр Пономарьов. Я навіть виконую одну з його пісень — «Варто чи ні». Ще я люблю слухати реп, хіп-хоп.

— Ти виконував свою власну пісню. Що надихнуло Тебе на її

написання? Чи є у Тебе ще авторські пісні?

— «Хлопчик Рок-н-рол» — перша та поки що єдина моя пісня. Я написав її спеціально для цього конкурсу. Звичайно, створити пісню нелегко, це треба робити з розумінням. Мабуть, вона написалась, тому що я сам такий енергійний і пісні люблю енергійні. Думав про те, що є рок-н-рол в Америці, і мені захотілося створити якийсь такий рок-н-рол наш, український.

— Бабусі й дідусі завжди найбільше люблять своїх онуків, переживають за них. Твої, напевне, теж пишаються Тобою? Що б Ти їм побажав?

— Я побажав би їм здоров'я, а також хороших онуків, слухняних, таких, які поважають старших. Ще (замислився) терпіння. Бо онуки не завжди бувають чемні. Я теж, як і всі діти, інколи вередую. А батькам я дуже вдячний, що вони вивели мене на правильний шлях. Сподіваюсь, вони і надалі будуть мене підтримувати.

Народний журнал «Пенсія»
Секрети у спіху вивідувала Наталія ЛИЗОГУБ